Наразі я дотримуюсь методики усвідомлених занурень (надалі УЗ), яка полягає в тому, що ми не пірнаємо з дитиною і не опускаємо її під воду тоді, коли самі того захотіли. Раніше була популярна методика (і я за нею працювала), коли ми пірнали з малючком по команді. Це робота більше на рівні рефлексів, але при такому виді пірнання не утворюються нові нейронні зв’язки, що є важливим для розвитку мозку.
На практиці я помітила, що дітки, з якими ми перейшли з пірнань по команді на УЗ, почали більше розслаблятись у воді та почували себе комфортніше. І якщо ви одразу не переходите плавати у басейн, тоді починати пірнати у ванній немає сенсу.
Якщо ви плаваєте лише у ванній і у басейн не збираєтесь, тоді пірнати можна лише у деяких випадках:
- Дитині більше 3-4-х міс, у неї є тяга за предметом, у неї немає гіпертонусу та у воді вона себе почуває дуже розслаблено, і найголовніше, ви як батьки не боїтесь — тоді можна спробувати.
- Дитина спокійно реагує і їй подобається.
Але це не є необхідністю. Якщо ви думаєте, що ця навичка залишиться у дитини та вона у 2-3 роки, опинившись на морі, буде пірнати й не боятись води, то вимушена вас розчарувати — ця навичка без регулярного повторення забудеться вже за декілька тижнів. Тому подумайте чого б ви хотіли.
Якщо ви хочете навчити плавати дитину з малюкового віку — це реально. Але тоді треба одразу переходити у басейн (найкраще у віці 4-5 міс). Бо плавання у ванній — це корисна, але більш оздоровча процедура і до навчання плаванню відношення немає.